храм введення в храм пресвятої богородиці
Православная Жизнь
Серед безлічі дванадесятих свят Введення в храм Пресвятої Богородиці – один з найспокійніших: немає ніяких освячень, особливих обрядів і традицій. І в цьому – вся краса цього свята.
Про Введення в храм Пресвятої Богородиці нічого не сказано в Євангелії. Відомості про цю подію ми черпаємо з апокрифа – Протоєвангелія Якова, яке датується II століттям. Цей текст хоч і не належить руці ап. Якова, але завжди користувався величезним авторитетом в ранній Церкві, тому що зберіг Священний переказ про юні роки Пресвятої Богородиці. До апокрифу зверталися багато святих отців, його використовували в якості повчального читання.
Свято з’явилося в православному календарі пізніше за інші. Деякі дослідники пов’язують його з будівництвом в 543 р. імператором Юстиніаном нового храму на честь Богородиці в Єрусалимі. Спочатку це свято відбувалося без особливої урочистості. Та його значення зросло у VIII ст. До цього часу відносяться проповіді святителів Тарасія і Германа Константинопольських, де це свято вже названо «світлим і преславним торжеством», але остаточно в число дванадесятих свят Введення потрапило тільки після XIV століття.
Богослужіння цього дня прославляє Богородицю, кажучи, що Нематеріальний Храм, в який вмістився Невместимий Бог, приходить до старозавітного храму, щоб з’єднати земне і небесне. Ось як співається про це в кондаку свята (в перекладі на українську мову): «Найчистіший храм Спасителя, багатокоштовний чертог і Діва, священний скарб Божої слави, в цей день вводиться в дім Господній, вводячи благодать з Собою».
Потрібно відзначити, що богослужіння присвячене не тільки введенню, але і всьому життю Пресвятої Богородиці в храмі Божому. «По Різдві твоєму, Божа наречена Владичиця, прибула ти в храм Господній, щоб виховатися у Святому Святих, Як освячена. Тоді і Гавриїл був посланий до Тебе, Всенепорочної, їжу тобі приносити», – йдеться в одному з піснеспівів свята.
Особливістю цього свята є і особливе читання з апостольських послань. Якщо в інші свята, присвячені Богородиці, читається уривок з Послання апостола до филип’ян, то в цей день – Послання апостола Павла до євреїв. Причому на перший погляд вибір цього читання може здатися дивним: у ньому лише розповідається, як була побудована скинія заповіту, в якій Мойсей розмовляв з Богом. Але якщо згадати, що ця скинія була прообразом Богородиці, то тоді все стає ясно. «Непорочна Агниця Божа, незаплямована Голубиця, скинія, що Бога вміщає, Святиня слави, проживання в скинії святій для себе обрала», – читаємо в каноні свята.
Саме з Введення в храм Пресвятої Богородиці починається богослужбова підготовка до Різдва Христового. Вперше ми чуємо різдвяний піснеспів: «Христос народжується – славіть, Христос з небес зустрічайте». З цього дня він буде співатися на всіх святкових службах аж до самого Різдва Христового.
Введення в храм Пресвятої Богородиці – свято особливе, адже згадується зустріч земного і небесного. Будемо в цей день в храмі молити Пресвяту Богородицю, щоб така зустріч відбулася і в нашому житті, тому що до цього всі ми покликані!
Олександр Адоменас
Випускник ПСТГУ, бакалавр богослов’я
Введення в храм Пресвятої Богородиці: історія, прикмети й заборони у це свято
4 грудня відзначається одне з великих церковних свят – Введення в храм Пресвятої Богородиці. Також воно має ще й іншу назву – Третя Пречиста.
У цей день прийнято молитися за Боже благословення для дітей. Бездітні пари просять про дарування потомства. Вагітні моляться Богородиці про вдалі пологи.
Введення в храм Пресвятої Богородиці: історія свята
Згідно з переказами, саме 4 грудня в Єрусалимський храм вперше увійшла трирічна Марія. Її батьки багато років молилися, щоб у них народилася дитина й дали обітницю про те, що якщо вона все-таки з’явиться на світ, то присвятять її служінню Богу.
Чого не можна робити в це свято 4 грудня:
— укладати церковний шлюб;
— ображатися, злитися, засуджувати когось;
— у народі кажуть, що в цей день краще не давати в борг.
Прикмети на Введення
Скільки на Введення води, стільки на Юрія трави
У цей день забороняється копати землю, бо вона відпочиває. В іншому випадку врожаю не буде
У цей день зима остаточно вступає у свої права
На свято прийнято ходити в гості. Якщо першим до хати увійде чоловік — рік буде вдалим, якщо жінка — бути біді
Якщо на Введення похолодає, то зима буде лютою
Введення в храм Пресвятої Богородиці: молитва
Богородице Дево, радуйся,
Благодатная Марие, Господь с Тобою,
Благословенна Ты в женах
И благословен плод чрева Твоего,
Яко Спаса родила еси душ наших
Як повідомляв УНІАН, 28 листопада почався Різдвяний піст 2018, який триватиме до 6 січня.
ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри.
Наближається велике християнське свято і сьогодні ми поговоримо з вами про нього.
4 грудня (21 листопада за старим стилем) православні віруючі відзначають одне з головних церковних свят – Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії.
Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії – одне з 12 головних церковних (двунадесятих) свят.
В основі свята лежить церковний переказ про введення Діви Марії в Єрусалимський храм для посвячення Богу.
Згідно з цим переказом, батьки Пресвятої Богородиці, праведні Іоаким і Анна, до старості були бездітні. Молячись про народження дитини, вони дали обітницю, якщо народиться дитя, присвятити його Богу. До трьох років Марія жила з батьками в Назареті. Коли їй виповнилося три роки, Іоаким і Анна, зібравши родичів і знайомих, зі співом священних пісень і запаленими свічками повели свою дочку в Єрусалимський храм.
За збереженими свідченнями древніх святих отців церкви, хода від Назарета до Єрусалиму тривала три дні з невеликими зупинками для відпочинку.
Попереду процесії йшли юні діви з запаленими свічками, за ними слідували Іоаким і Анна, які вели за руку доньку, яка йшла між батьками. Процесію замикали рідні і знайомі. Коли процесія досягла Єрусалимського храму, назустріч їй з співом вийшли священики на чолі з архієреєм Захарією. Праведна Анна підвела дочку до самого входу в Єрусалимський храм. Входом у храм служив майданчик, до якого вели з землі 15 сходинок за кількістю 15 псалмів, що співали тут священики і левити. Іоаким і Анна поставили Марію на першій сходинці. Незважаючи на юний вік, Пресвята Діва без всякої сторонньої допомоги піднялася на 14 сходинок і стала на верху церковного помосту, чим здивувала всіх присутніх.
Зустрічати Діву Марію вийшли священики храму і сам первосвященик, яким, за переказами, був Захарія, батько Іоанна Хрестителя. По зову Всевишнього, він ввів Пресвяту Діву у Святуя святих, куди з усіх людей тільки раз в році входив первосвященник з очисною жертовною кров’ю і там вказав їй місце молитви. Зазвичай діви, приведені на службу Богові у храм, молилися між церквою і вівтарем, і тільки одній Марії, з часу її введення, було дозволено Захарією входити для молитви у внутрішній вівтар.
Праведні Іоаким і Анна, залишивши Доньку в храмі, повернулися додому. Марія ж, за свідченням Священного Писання та історика Йосипа Флавія, залишилася в приміщенні для дів, що знаходилося при храмі. Навколо храму було багато житлових приміщень, в яких перебували присвячені служіння Богу.
В Церковному переказі збереглися відомості, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалася у товаристві благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася.
Коли Пресвятій Діві Марії виповнилося 15 років, архієрей і священики почали радити їй залишити храм і, як вважалося тоді, вийти заміж. На це вона розповіла їм про свою обітницю залишитися назавжди дівою, чим немало їх здивувала – за вченням равинів, кожна ізраїльтянка і кожен ізраїльтянин повинні вступити в шлюб. Тоді священик Захарія запропонував її родичу, пристарілому Йосипу, стати опікуном Марії. Щоб виконати закон, він повинен був формально обручитися з нею, але на ділі — стати хранителем її обітниці. Після заручин праведний Йосип відправився з Пресвятою Дівою у Галилею в місто своє Назарет.
В спогад Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимський храм церква з давніх часів встановила урочисте свято. Вказівки на встановлення свята в перші століття християнства знаходяться в переказах палестинських християн, де йдеться про те, що свята цариця Олена побудувала храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці. У IV столітті згадка про це свято є у святителя Григорія Нісського. У VIII столітті проповіді в день Введення вимовляли святителі Герман і Тарасій, Константинопольські патріархи.
З IX століття свято отримало широке поширення на християнському Сході.
В якості дати святкування практично повсюдно прийнято 4 грудня (21 листопада за старим стилем). Виняток становлять тільки коптські місяцеслови, в яких Введення в храм Богородиці відзначається 29 листопада, а також окремі календарі, існуючі в римській церкві, де воно було рухомим святом і святкувалося в недільний день після 11 листопада
Третя пречиста, або Введення – 4 грудня: дата, традиції, прикмети на Введення
Введення в храм Пресвятої діви Марії також має скорочену народну назву — Третя пречиста. Це свято відзначається щорічно 4 грудня. Воно пов’язано із народженням Марії та визначенням її подальшої долі. А для українців — ще й з багатьма прикметами і цікавими традиціями.
Нагадаємо, що Перша пречиста (Успіння Пресвятої Богородиці) відзначається 28 серпня, а Друга Пречиста (Різдво Пресвятої Богородиці) — 21 вересня. Які ж традиції та прикмети існують в одне із 12 найголовніших свят — читайте далі у нашій статті.
Легенда про призначення Діви Марії
Батьки Марії, Йоаким та Анна, довгий час не могли народити дитину і просили у Бога послати їм нарешті цей подарунок долі. За відповідь на молитви — вони дали клятву віддати майбутнього первістка на служіння в Єрусалимський храм.
Згодом у подружжя дійсно з’явилось немовля — маленька Марія. Коли тій виповнилось три роки, батьки дійсно відвели її у Єрусалимський храм. У цьому храмі дівчина вчилась та жила, аж поки не заручилась із майбутнім чоловіком Йосифом. Саме день, коли батьки Діви Марії відвели дівчину у храм і відзначається як Третя Пречиста.
У народі це свято також називають “Воротами зими”, мовляв, воно відкриває цілу низку наших улюблених свят сезону. А саме Андрія, Миколая, Новий Рік, різдво, Новий Рік за старим стилем та далі — Водохреща.
Звичаї та святкування на Третю Пречисту
У народному календарному циклі — це одне із свят, котрі символізують прихід зими. І ціллю святкування було не лише вшанування Діви Марії. А й бажання накликати на свою родину багатство та добробут на весь наступний рік.
Неодмінно зранку віряни відвідують церкву. А за прикметою, хто на Введення першим вернеться в будинок — той і визначить долю, що буде панувати в оселі. Як зайде молодий хлопець, то буде достаток. Якщо завітає старий чи з дурним характером — то чекай лиха. А якщо стара жінка прийде, то і зовсім все буде скрута.
Також на Третю Пречисту не можна нічого позичати й давати у борг, бо не буде з того добра.
Значна частина традицій і прикмет були пов’язані із освяченням води. Воду слід набрати там, де сходяться воєдино три джерела, освятити полум’ям, а потім використовувати від хвороб, намовляння чи для любовних приворотів.
Дівчата в цей день вмивали лице снігом і витирали червоним рушником, щоб колір шкіри був свіжим і завжди з рум’янцем.
А щоб в наступному році пряжа була вдалою — жінки мали сісти на порозі опівночі щоб прясти коноплі.
Що ж до харчування у святковий день — вже почався Пилипівський піст, тож страви були скромними. Але дозволялось певне ослаблення правил: вживання рибних продуктів, рослинної олії та невеликої кількості церковного вина.
Є і вірування, яке походить від культу вшанування померлих предків та сягає дохристиянських часів. Свято називають не Введенням, а Виденням, тому що у цей день душа, ніби то, може вийти і поглянути на своє тіло зі сторони.
Із дня Введення і аж до Благовіщення (7 квітня) — не можна копати землю. Вважається, що вона відпочиває і набирається сил до літа.
Щоб наступний рік пройшов вдало, взимку ніхто з родини не хворів — треба було привітати прихід зими. А саме “братів Морозів”. Та робити це повинен був обов’язково головний чоловік у домі.
4 грудня — церковне свято Введення Пресвятої Богородиці у храм (історія, традиції, прикмети)
Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці є для Церкви однією з головних подій Священної історії. У цій дії, за зовнішнім старозавітним обрядом, Матір Божа почала той шлях, який завершився великою перемогою і здійсненням надій всього людства — приходом в занепалий світ Спасителя, Господа Ісуса Христа.
Починаючи розповідь про свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, варто відзначити, що відомостей про нього немає в канонічних Євангеліях. Вперше ця подія згадується в апокрифічних текстах, зокрема, в грецькому Протоєвангелії Якова (II століття) і латинською Євангелії псевдо-Матфея (IX століття). Ці джерела, в свою чергу, відображають усний переказ Церкви, яка є невід’ємною частиною Божественного Одкровення.
Головним сюжетом свята є історія приведення в Єрусалимський храм Пресвятої Богородиці її батьками, праведними Іоакімом та Ганною. Довго не маючи дітей, праведні подружжя дали обітницю — якщо у них народиться дитина, вони присвятять її Господу Богу. Господь почув молитви Іоакима і Анни. Коли подружжя прожило разом вже близько п’ятдесяти років, Він подарував їм дитину — народилася донька, яку вони назвали Марією (в перекладі з єврейського — «пані», «надія»).
Надалі Марії належало стати Панною та Надією всіх вірили в Месію. По батьку Божа Матір походила з коліна Юди, з роду царя Давида, а по матері — з роду первосвященика Аарона. Таким чином, збулися старозавітні пророцтва, що стосуються майбутнього народження Месії, — адже Він повинен був відбутися з царського і священицького пологів одночасно.
Після народження дочки праведні Іоаким і Анна принесли подячні жертви і дали ще одну обітницю — їх дочка не буде ходити по землі, поки вони не введуть Її в храм Божий. Тут ми і зустрічаємося з Переданням Церкви про введення в храм Пресвятої Богородиці.
Ця урочиста подія відбулася, коли Марії виповнилося три роки. Батьки привели доньку до храму, де її урочисто зустрічали непорочні діви із запаленими світильниками. Сходи, що ведуть до храму, складалася з п’ятнадцяти ступенів. Марія без сторонньої допомоги піднялася по всіх щаблях, а назустріч їй вийшов первосвященик. Тут Передання Церкви повідомляє нам про те, що цим первосвящеником був праведний Захарія — батько святого Іоанна Предтечі, Хрестителя Господнього.
Марія була введена в Святая святих — центральне місце Єрусалимського храму. Це було зроблено за особливим Божим повелінням: адже за законом туди міг заходити тільки один первосвященик, та й то один раз на рік. Марія ж була допущена в Святая святих як Матір Спасителя, який мав народитися від неї. Богослужбові тексти порівнюють її з живим кивотом (шафка, ящик) Божим. Після цього Марія залишається жити і служити в храмі — тут вона вчилася з іншими дівами, вивчала Святе Письмо, пряла і шила священицькі облачення.
За переказами, Діва Марія прожила в храмі до 12 років. Через деякий час після закінчення виховання в храмі Марії необхідно було вступити в шлюб. Однак вона сказала священикам, що буде зберігати дівоцтво перед Богом. Саме в цей момент і було прийнято рішення про те, щоб у Марії був покровитель, так як батьки її на той час вже померли. У результаті (в результаті особливого жереба) Марію заручили пристарілого теслі Йосипа, який також походив з роду царя Давида. Власне, на цьому і закінчується розповідь про головне сенсі свята.
Як же подія Введення в храм Пресвятої Богородиці увійшла до складу великих двунадесятих свят християнської Церкви? Дослідники вважають, що поява свята безпосередньо пов’язане з часом правління візантійського імператора Юстиніана Першого. У 543 році за його велінням на залишках зруйнованого Єрусалимського храму була збудована велика церква на честь Пресвятої Богородиці. Цим будівництвом було відзначена подія Введення в храм Божої Матері.
Починаючи з восьмого століття свято Введення коротко згадується в деяких церковних текстах, також. Таким чином, до восьмого століття почалася складатися традиція святкування події Введення в храм Пресвятої Богородиці. Починаючи ж з дев’ятого століття свято набуває широку популярність по всьому християнському Близькому Сходу. Остаточно в число великих двунадесятих свят Введення увійшло вже після чотирнадцятого століття.
Традиції
У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік.
Як на Різдво і Великдень, хто перший вранці на Введення прийде до хати, той буде першим «полазником» – тим, хто приносить добро чи якесь лихо – на новий господарський рік. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка – “то вже добра не жди”. Недобре також, якщо хтось із із сторонніх приходить в цей день щось позичати.
Початок нового господарського року у введенських повір’ях виступає виразно: до Введення можна копати лопатою землю, а від Введення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирає: жінки запасаються глиною до Введення. Від Введення до Дев’ятого четверга (після Різдва Христового) не годиться бити білизну на воді праниками, бо то, мовляв, шкодить ниві та може влітку навести бурю на поля. З цих самих мотивів, а ще через зневагу від людей, треба й коноплі потерти до Введення.
Вночі проти Введення подекуди дівчата святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум’я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі і пряли самосівні коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». Обсипали того дня корови сім’ям і мастили маслом вим’я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.
Як із іншими великими річними святами, і це свято пов’язувалося з культом померлих: “На цей день Бог одпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому воно називається Видінням (народня етимологія, що Введіння — «видіння»), що душа бачить своє тіло”.
В цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть: “Третя Пречиста снігом покриває”.